Протягом історії багато вчених пропонували різні теорії про формування планет, Всесвіту та Сонячної системи. В даному випадку ми будемо говорити про сучасну теорію планетезимали. Це тип теорії, яка припускає, що планети утворилися через туманність газу та зоряного пилу.
У цій статті ми розповімо вам про характеристики сучасної теорії планетезималей, хто її запропонував і який резонанс вона мала у світі астрономії та науки.
Що таке теорія планетезималей?
Теорія планетезималей — це гіпотеза, яка намагається пояснити, як формуються планети в нашій Сонячній системі та в інших зоряних системах. Відповідно до цієї теорії, планети походять із хмари газу та пилу, яка називається протопланетною туманністю.
По-перше, теорія постулює, що протопланетна туманність є результатом гігантської молекулярної хмари, яка руйнується під дією сили тяжіння. Коли хмара стискається, вона починає обертатися швидше, що призводить до утворення акреційного диска навколо молодої зірки, яку називають зіркою-попередницею.
У цьому акреційному диску дрібні частинки пилу та льоду, відомі як планетезималі, вони починають стикатися і накопичуватися через сили тяжіння. Ці планетезималі є основою майбутніх планет. У міру того, як вони продовжують рости від зіткнень і злиттів, планетезималі стають протопланетами, які формують планетарні тіла.
Однією з ключових характеристик планетезималей є їх розмір. Ці об’єкти можуть мати розміри від кількох кілометрів до сотень кілометрів у діаметрі. Його маса та склад також можуть бути різними залежно від розташування всередині акреційного диска та наявних матеріалів.
Крім того, пояснює теорія планетезималей Як утворюються кам'янисті та газові планети?. Скелясті планети, такі як Земля і Марс, утворюються поблизу батьківської зірки, де температура висока і переважають тверді матеріали. Газові планети, такі як Юпітер і Сатурн, утворюються у віддалених регіонах, де температура нижча, а газоподібних і крижаних речовин більше.
Оскільки протопланети продовжують рости, вони можуть захопити більше матеріалу і зрештою стати зрілими планетами. Планетезимальна теорія дає послідовне пояснення того, як планети набувають маси, орбіти та складу.
Хто запропонував цю теорію?
Теорія планетезималей була розроблена та модифікована різними вченими протягом історії. Одним із перших великих авторів був французький астроном і математик П’єр-Сімон Лаплас. Народився в 1749 р. Лаплас був відомий своїми роботами з небесної механіки та теорії тяжіння. Його дослідження формування сонячної системи та стабільності планет заклали основу для пізніших уявлень про планетезималі.
Іншим ключовим вченим у цій теорії є шведський астроном і астрофізик Віктор Сафронов. Народився в 1917 році, Сафронов отримав визнання за його впливову роботу з формування та еволюції планетних систем. Він запропонував планетезимальну гіпотезу та окреслив її значення у формуванні планет.
Також астрономи Джеральд Кайпер і Джордж Ветерілл, зробив значний внесок у теорію планетезималей. Джеральд Койпер, народжений у 1905 році, був астрономом, відомим своїми дослідженнями сонячної системи та формування планет. Його робота була важливою для розуміння об’єктів поясу Койпера та їх зв’язку з планетезималями.
З іншого боку, Джордж Ветерілл був американським астрономом, який народився в 1925 році, і він досяг успіху в галузі планетології та космогонії. Він провів фундаментальні дослідження зіткнення та накопичення планетезималей і розробив числові моделі для моделювання їх еволюції та формування планет.
Значення теорії планетезималей в астрономії
Теорія планетезималей має велике значення в галузі науки та астрономії завдяки своїм численним наслідкам і внеску. Ця теорія забезпечила міцну основу для розуміння процесу формування планет у нашій Сонячній системі та заклала основу для вивчення формування планет в інших зоряних системах. Ось основні причини важливості планетезимальної теорії в астрономії:
- Походження сонячної системи: Теорія планетезималей дозволила пояснити, як наша Сонячна система утворилася з протопланетної туманності. Це допомагає зрозуміти, як планети, включно з нашою, виникли з менших частинок і як вони еволюціонували з часом.
- Утворення позасонячних планет: Ця теорія застосовна не лише до нашої Сонячної системи, але також є фундаментальною для вивчення та розуміння формування планет в інших зоряних системах. Спостерігаючи та аналізуючи протопланетні диски навколо молодих зірок, астрономи знайшли докази наявності планетезималей і змогли зробити висновок про те, як планети формуються в цих регіонах.
- Склад і еволюція планет: Теорія планетезималей допомагає нам зрозуміти, як набуваються склад і структура планет. Зіткнення та накопичення планетезималей під час формування планет відіграють ключову роль у визначенні внутрішнього та зовнішнього складу планет, а також в еволюції їхніх атмосфер і поверхонь.
- Розподіл планет і планетних систем: Ця теорія сприяла розумінню розподілу та різноманітності планетних систем у Всесвіті. Це допомагає нам зрозуміти, чому деякі зоряні системи мають скелясті планети поблизу своєї зірки, а інші мають газові гіганти далеко від неї. Крім того, він надає інформацію про формування супутників та інших небесних об’єктів на орбітах навколо планет.
Як бачите, ця теорія є однією з найбільш підтримуваних у світі науки, і завдяки їй ми краще розуміємо формування планет. Я сподіваюся, що завдяки цій інформації ви зможете більше дізнатися про теорію планетезималей та її важливість.