Протягом літа крижані виділення - це щось цілком нормальне. Підвищення температури призводить до швидкого танення льоду. Але взимку море на полюсах знову замерзає, або принаймні так воно робило, поки люди не мали такого великого впливу на навколишнє середовище.
Група іспанських вчених підтвердила, що випадання льодовиків з обох полюсів поширилося поза літнім сезоном. Десять років тому максимальні значення скидів були зафіксовані в липні та серпні. Зараз триває з червня по жовтень.
Останні вимірювання цих фахівців у рамках проекту ГЛАКМА (GLAciares, CrioKarts and Environment), схоже, вказує на це тенденція може продовжувати ще більше розширюватися: у травні минулого року зареєстровані значення були більш типовими для початку літа. Ці дані щодо розряду льодовиків у Північній півкулі проводяться на льодовиках у Шведській Арктиці, крижаній шапці Ватнайокулл (Ісландія), льодовиках на Шпіцбергені (Норвегія) та на півночі Уралу (Росія).
З іншого боку, в Південній півкулі вимірювання проводяться на трьох льодовиках, розташованих в островній Антарктиді, Аргентинській Патагонії та Чилійській Патагонії. Таким чином, вони можуть мати мережу спостереження за льодовиками в обох півкулях, яка дозволяє проводити порівняльний контроль скидів льодовиків відповідно до еволюції клімату. Клімат, який у багатьох частинах світу стає все теплішим і теплішим, так що внаслідок відлиги рівень моря піднімається.
Підйом рівня моря вже вимірюється. Відбувається глобальне потепління. Як повідомляв GLACKMA, Будь-яка з двох проміжних змінних може бути використана для вимірювання еволюції підвищення температури, що є температурою навколишнього середовища та розрядом льодовикової рідини. Остання є дуже стабільною змінною, тому отримуються чисті максимальні та мінімальні значення.